Ставищенська селищна рада - Каталог статей
Неділя, 04.12.2016, 08:07
ГоловнаРеєстраціяВхід
Вітаю Вас, Гість · RSS
Меню сайту
Категорії каталога
Ставищенське козацтво [23]
Громадські організації [16]
Політичні партії [7]
Про ОСББ [4]
Міні-чат
Наше опитування
Оцініть роботу селищної ради

Результат опитування Результати
Всі опитування нашого сайта Архів опитувань
Обговорити на форумі
Всього відповідей: 25
Інші опитування
 Каталог статей
Головна » Статті » Громадське життя » Ставищенське козацтво

СТАВИЩЕ – МІСТЕЧКО КОЗАЦЬКЕ
                      14 ЖОВТНЯ – ДЕНЬ УКРАЇНСЬКОГО КОЗАЦТВА
           СТАВИЩЕ – МІСТЕЧКО КОЗАЦЬКЕ. І МИ ЦЬОГО СЛАВНОГО РОДУ
      Близько року, як на теренах району стала діяти громадська організація «Ставищенське козацтво». Якою була мета її створення і що вдалося зробити за досить невеликий проміжок часу? – про це розповідає наказний отаман Ставищенського козацтва Олександр ЖАБУРОВСЬКИЙ:
       – Основою того, що пробиваються життєдайні молоді паростки руху за відродження козацтва є, на мою думку, міцний фундамент, закладений нашими попередниками. У наших генах і крові живе прагнення пращурів до свободи і незалежності, потреба відновлення кращих традицій козацького братерства: взаємовиручки, милосердя та меценатства. А ще завжди козаки були палкими поборниками своєї віри – православ’я. Тож почали з того, що недільного дня кожен з нас став відвідувати православну церкву. А вже через місяць на Водохреща на ставку влаштували гарне і цікаве свято, на яке зійшлося чимало людей. На початку літа спільно з громадською організацією «Сильні духом», представниками духовенства організували для інвалідів поїздку до Києва. Разом побували в Іонівському та Святовведенському монастирях, Святоуспенській Печерській лаврі. Наші козаки надали допомогу транспортом, пальним, супроводжували людей на інвалідних візках безпосередньо під час екскурсій. Скажу відверто, що подібні зустрічі, поїздки в моральному аспекті дають багато для кожного з їх учасників.
       Щоб детальніше ознайомитися з історією українського козацтва, на власні очі побачити легендарну Хортицю, ми організували поїздку до Запоріжжя. Острів Хортиця – це особливе місце. Кожного, хто там побуває, воно заряджає дуже потужною енергією. У цій поїздці побувало 43 особи, переважно молодь. І це особливо приємно.
       На прохання працівників райвійськкомату допомогли в організації кількаденної поїздки допризовників – учнів випускних класів – на військовий полігон, що в Білій Церкві.
       З ініціативи наших козаків очистили від сміття та різного непотребу вежу, що в райцентрівському парку поруч з краєзнавчим музеєм. Є ідея з часом реставрувати її під дзвіницю.
       Нещодавно наша делегація побувала у Богуславі на святкуванні з нагоди відкриття там пам’ятника Ярославу Мудрому. Від цієї поїздки ми отримали багато гарних вражень і корисної інформації. Мер Богуслава – один з сподвижників руху за відродження козацтва. З ініціативи його та козаків уже немало зроблено в цьому місті. Тож нам є в них чому повчитися, що запозичити. А поле діяльності у цій сфері досить і досить широке.
       Сьогодні, у день Святої Покрови й українського козацтва, плануємо святкові заходи біля пам’ятного знака, встановленого коштом наших козаків. На камені викарбувано напис «Козакам Ставищенського краю». Думаю, що ці слова є досить символічними, адже це своєрідний пам’ятник козакам колишнім, нинішнім і майбутнім. Повертаючись до своїх першооснов і витоків, ми повинні пам’ятати, що свого часу Ставище було козацьким містечком. І колишню славу його відроджувати нам з вами, нашим дітям, сповідуючи цінності, гуманістичні заповіді й закони козацького світу. Тож саме тому з благословення отця Андрія Пустовгара на пам’ятному знаку з’явився текст однієї з біблейських заповідей: «Оце моя заповідь, – щоб любили один одного ви, як Я вас полюбив! Ніхто більшої любови не має над ту, як хто свою душу поклав би за друзів своїх».
       Користуючись нагодою, дякую усім тим людям, які доклали немало зусиль і коштів для створення і встановлення пам’ятного знака. А особливо – нашим активістам Володимиру Кошинському, Сергію Садлівському, Сергію Жабуровському, Олексію Кіченку. Вітаю усіх з Покровою і Днем українського козацтва. Вірю, що козацькому роду таки ніколи не буде переводу. У нас виникла чудова ідея, щоб 14 жовтня у храмове для ставищан свято Покрови і козацтва відзначати і день селища.
       Розмову записала Л.ГОРОВЕНКО.
      
   НАПРИКІНЦІ  XVI  століття на землях, які в той час належали білоцерківському старості  Любомирському, виникло невелике поселення, що дістало назву Любомир. Та з часом, внаслідок численних нападів кримських татар, поселення було повністю зруйновано. Збереглися лише окремі оселі між ставками. В переліку володінь Ружинського початку XVII ст. названо і село Ставище. Це – перша письмова згадка про його існування. В люстрації Київського воєводства 1622 року Ставище згадується в числі одного з сіл магната Ходкевича, які через повне зубожіння населення внаслідок татарських набігів та розміщення тут на постій коронного війська були на деякий час звільнені від усіх податків. На 1635 рік Ставище згадується вже як містечко, що мало оборонні укріплення та військовий гарнізон. Йому було надано магдебурзьке право, за яким, зокрема, ремісники об’єднувалися в  цехи.
   Селяни та козаки містечка взяли активну участь у визвольній війні 1648-1654 рр. Ще до початку загальнонародного повстання сюди прибув один з посланців Богдана Хмельницького – Ярема Кончевський, який дістав завдання встановити контакт з населенням  Наддніпрянщини. За його свідченням «містечко Ставище запевнило козаків, що міські гармати не будуть їм шкодити».
   Після перемог, здобутих козацьким військом під Жовтими Водами і Корсунем, селянське повстання охопило всю Південну Київщину. Наприкінці травня 1648 року загін повстанців на чолі з Я.Радкевичем захопив маєток магната О.Замойського у Ставищі. У роки народно-визвольної війни тут неодноразово бував Богдан Хмельницький. 1649-1650 рр., під час підготовки до Молдавських походів, воно стало одним із пунктів, де гетьман збирав військо й обози. У січні 1651 року Богдан Хмельницький, за свідченням літописця, розмістив козацькі полки біля Бугу, а сам розташувався в Ставищі.
   У наступні роки Ставище згадується як укріплене козацьке місто. 1653 року сюди прибуло російське посольство для зустрічі з гетьманом. Одночасно тут з’явилися посланці Богдана Хмельницького – полковники К.Бурляй і С.Мужиловський, які повідомили, що гетьман переніс зустріч із Ставищ у Чигирин, а тому 24 червня посольство вирушило до резиденції гетьмана.  У вересні цього ж року Богдан Хмельницький зупинявся у Ставищі на ночівлю, прямуючи з військом у м.Корсунь для зустрічі з російськими послами  Р.Стрешнєвим і М.Бредіхіним.
   Як свідчать у своїх записах члени російського посольства, що перебували також в місті, Ставище оточував частокіл, в якому були 2 проїжджі вежі з ворітьми, 2 глухі вежі з непроїжджими ворітьми. До першого укріплення примикало друге, що також мало частокіл з проїжджою і глухою вежами. В укріпленні стояли вряд велика мідна і дві залізні пищалі. Для потреб оборони зберігалося 40 пудів свинцю і 50 пудів пороху. У місті налічувалося 6 церков.
   Після Переяславської Ради населення містечка присягнуло на вірність союзу з Російською державою. Ставище стало сотенним містом Білоцеківського полку. У ньому налічувалося 677 дворів, з яких 312 належало козакам, 365 – міщанам. Взимку 1655 року біля Ставищ сталася велика битва між військом Богдана Хмельницького й польсько-татарськими силами. У ході цього бою козацьке військо завдало ворогам значних втрат, вийшло з оточення і з’єдналося з російськими військами, які знаходилися в районі Білої Церкви.
   У 1664 році на Подніпров’ї почалося велике повстання проти королівської Польщі та її прислужників, яке незабаром охопило майже всю Правобережну Україну. Центром його стали містечко Лисянка й Ставище. Повстання підтримали запорожці на чолі з Іваном Сірком. Внаслідок повстань влада шляхетської Польщі на Правобережжі на деякий час була ліквідована. Для придушення повстання польський король весною 1665 року кинув великі збройні сили, але повсталі продовжували мужню боротьбу. У листі королю прибічник польської шляхти гетьман П. Тетеря з військового табору під Ставищем писав, що піднялася майже вся Україна і просив надіслати на допомогу якомога більше піхоти.
   Обороною Ставищ керували досвідчені козаки Дашко і Булгак, колишні сподвижники Богдана Хмельницького. Очоливши значні загони козаків і озброєних міщан, вони зачинилися в місті і захищали його до останньої краплі крові. Король Ян Собеський запропонував їм здатися, за що обіцяв зберегти всі вольності й привілеї, але козаки і міщани з гнівом відкинули ці пропозиції.
   За Інтернет-виданнями.
      
      
      
Категорія: Ставищенське козацтво | Додав: Leonid (13.11.2009)
Переглядів: 810 | Рейтинг: 5.0/1 |
Всього коментарів: 0

Додавати коментарі та скачувати файли можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Форма входу

Пошук
Рекомендуємо
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0