Четвер, 27.07.2017, 04:50
Нове на сайті Головна Реєстрація Вхід
Вітаю Вас, Гість · RSS
Оновити Нові повідомлення · Особисті повідомлення Особисті повідомлення() · Відомості про учасників форумуУчасники · Читаємо правила форумуПравила форуму · Знайти на форуміПошук · Підписатися на отримання новинRSS · Тільки для VIP-користувачівПриватний форум ]
Сторінка 5 з 5«12345
Модератор форуму: Viktor, Оксана 
Форум » Історія селища Ставище » Історичні факти » Теории, предположения и легенды (То, чего нет в истории, но можно предположить, что было.)
Теории, предположения и легенды
ViktorДата: Четвер, 19.11.2015, 10:58 | Повідомлення # 61
Генерал-майор
Група: Модератор
Повідомлень: 1530
« 10 »
Країна: Російська Федерація
Статус: :-(
Любомир. Город, которого не было.

Однозначно утверждать является ли Ставище Ставищенского района Киевской области тем местом, где ранее был город Любомир нельзя. Даже скорее можно утверждать обратное – Любомира на месте Ставище (исторически Ставища) не было. Возникает вопрос: Откуда взялась подобная информация и почему она оказалась ложной? На этот вопрос я постараюсь ответить.

Прочитать можно здесь или https://yadi.sk/i/Jr5sngpWkavAE


Санкт-Петербург
 
l_sergiy_mДата: Середа, 30.12.2015, 01:27 | Повідомлення # 62
Лейтенант
Група: VIP-користувач
Повідомлень: 68
« 2 »
Країна: Україна
Статус: :-(
Мені неодноразово доводилось зустрічатися з припущенням, що походження сіл Сніжки і Юрківка було приурочене до якоїсь однієї історичної дати. З цього приводу є кілька версій:

1. У статті про Сніжки, викладеній у другому томі книги "Міста і села України. Київщина" переповідається такий варіант легенди:" Існує легенда, що заснував Сніжки один із трьох братів – Сніжко. Під час одного з набігів татари спалили село і знищили всіх жителів, які заховались у місцевій церкві. Але один мудрий батько не пустив своїх синів – Тишка, Юрка і Сніжка – у церкву і цим порятував їх життя. Брати на трьох пагорбах у тодішніх лісах заснували три хутори – Тихий Хутір, Юрківку і Сніжки, – які згодом переросли у села. " Залишається незрозумілим, що за село було спалене татарами і де воно знаходилося.

2.  Крім цього у статті згадується такий переказ щодо походження міста Любомир: "Точного першого місця розташування, походження назви та знаходження села Сніжки ніхто на сьогодні так і не знає, але версій і легенд багато. Згідно з однією із легенд, село розташовувалося на одному із західних витоків р. Гнилий Тікич орієнтовно в районі лісистої місцевості трохи вище Альошиного яру (квадрат 27). Це підтверджують і археологічні знахідки. Коло подібного оборонного валу – велика плантація різносортної малини з назвою місцини "Малинник". Обабіч вище по гребню балки проходить один зі старих шляхів, що сполучав міста Біла Церква та Умань і яким, згідно з легендою, проходило в XI ст. кочове плем'я, яке напало і вирізало все поселення, забравши у полон тільки дітей. Ті, кому вдалося втекти, пішли в глиб, нижче по течії Гнилого Тікича, і там, де всі три витоки Гнилого Тікича злилися в одну річку, обжили його та заснували поселення Любомир, що стало міцним форпостом Київського князівства". У серпні 2015 року я почув від своєї сусідки, жительки Сніжок іншу версію цієї легенди, згідно якої вихідці з цього знищеного кочівниками поселення заснували не Любомир, а Сніжки.

За ознаками вказаними у статті я знайшов приблизне розташування цього місця:



 
3.  У статті про Тихий Хутір, викладеній у книзі "Міста і села України. Черкащина", заснування Тихого Хутора приписується Тихону, який приблизно у 16 ст. разом з братами Юрком та Олександром втекли від переслідувань польських панів і оселилися у лісистій місцевості, заснувавши відповідно села Тихий Хутір, Юрківку та Олександрівку.

Варто звернути увагу, що у різних версіях цих легенд згадуються зовсім різні дати заснування сіл, але водночас, вказується одна конкретна деталь - їх засновники рятуються від зовнішньої загрози і переселяються у більш безпечну місцевість. Також об'єднує ці версії згадка про Юрка - засновника Юрківки. З цього приводу слід процитувати працю Л. Похилевича "Сказания о населенных местностях Киевской губернии" : "Жители утверждают, что за 200 лет на месте нынешней Юрковки, в дремучем лесу завел хутор Ставищский житель Юрко, именем коего и названо село." Похилевич наводить більш-менш конкретну дату заснування Юрківки - за 200 років до написання ним "Сказаний..." .  Якщо "Сказания..." було написано у 1864 році, то виходить, Юрківка мала б бути заснована близько 1664 р., а саме цим роком датується облога Ставища військами Речі Посполитої на чолі з С. Чарнецьким. Через рік, у 1665 р. Ставище знову зазнає облоги поляками.  В ході першої облоги Ставища за наказом С. Чернецького союзниками-татарами було знищено села навколо Ставища.

Виходячи з усього сказаного вище, можна зробити припущення, що села Сніжки, Юрківка, Тихий Хутір і можливо, Олександрівка були засновані близько 1664 або 1665 років вихідцями зі Ставища або навколишніх сіл, які рятувалися від поляків та їх союзників - татар, і оселилися у довколишніх лісах.

Прикріплення: 4494367.jpg(269Kb)


Сніжки - Київ

Повідомлення відредагував l_sergiy_m - Середа, 30.12.2015, 01:29
 
ViktorДата: Середа, 30.12.2015, 09:24 | Повідомлення # 63
Генерал-майор
Група: Модератор
Повідомлень: 1530
« 10 »
Країна: Російська Федерація
Статус: :-(
Однозначно согласен, что даты основания многих сёл вокруг Ставище датируются после 1664 года. Хотя какие-то отдельные хутора и фольварки существовали и ранее. Вот что известно об осаде Ставища в 1664 году: Чарнецкий велел татарам сжечь все окрестные хутора и фольварки, так что Ставище представляло вид оазиса в пустыне1. Некоторые сожжённые дома вне Ставища, можно видеть на гравюре Осады Ставища2. Также нам известно, что первая осада Ставища в 1664 году закончилась сдачей 20 октября: жители были помилованы под известными условиями3. А почему они сдались: не стало сил терпеть больше голод и лишения; кроме того все жилища были уничтожены канонадой4. Иначе говоря, на кануне зимы, люди в Ставище остались без пропитания и жилья. Так что можно предполагать, что часть людей разбрелась в поисках лучшей доли. Хоть татары и нападали на украинские сёла до начала 18 века, количество их нападений резко сократилось начиная со второй половины 17 века, по отношению к веку 16 и первой половине 17 века. То есть можно было пробовать селиться в отдалении от укреплённых мест и военных гарнизонов. Тем более что укреплённое военное поселение Ставища, после второго восстания в начале 1665 года не стало: они были взяты с бою; Старшин предали казни, собственность граждан разграблению, город огню5.
Конечно, нельзя исключать, а судя по некоторым археологическим находкам можно утверждать, что на территории Ставищенского района были поселения более раннего периода, но их нельзя напрямую связывать с нынешними населёнными пунктами. Ну а версии, что три брата основали три поселения на трёх холмах, совсем не подлежат критике, так как в старые времена проще было жить вместе, а не врозь, на достаточно больших расстояниях по тем временам. Другое дело, если они не были братьями.
Ну а про Любомир я своё мнение выразил в этой теме чуть выше.

1. В.В. Волк-Карачаеский «Борьба Польши с казачеством во второй половине XVII и начале XVIII века», Киев, 1899.
2. Гравюра опубликована в издании М. Мериана „Театр Европы” (Theatrum Europaeum), том. 9, 1672.
3. В.В. Волк-Карачаеский «Борьба Польши с казачеством во второй половине XVII и начале XVIII века», Киев, 1899.
4. Там же.
5. Николай Маркевич, История Малороссии, Том 2, Москва, 1842


Санкт-Петербург
 
ViktorДата: Субота, 11.02.2017, 21:20 | Повідомлення # 64
Генерал-майор
Група: Модератор
Повідомлень: 1530
« 10 »
Країна: Російська Федерація
Статус: :-(
Киевские губернские ведомости №28, 13 июля 1857 года



МАТЕРИАЛЫ ДЛЯ ИСТОРИИ

О Татарских шляхах в Украину и Польшу.

Татары обыкновенно проходи в Украину и далее в Польшу тремя дорогами, или путями, которые делали для них более удобного переправу через р. Днепр. Сарницкий указывает эти пути в описании Польши, которое он издал в 1585 году, основываясь на известиях туземцев. Первый путь назывался Черным шляхом, второй – шляхом Кучманским, третий – шляхом Волоским.
Следуя по каждому из этих путей, Татары производили свои набеги зимою – по льду, летом – вплавь, а чаще всего в брод, если реки казались удобными к переходу. Пускаясь в воду с лошадьми, они связывали их гривами и хвостами по две и более, на спину им навязывали по два снопа из камыша или тростника, на которых клали приобретенную добычу или похищенных в плен девиц и детей, сами же погоняли лошадей, придерживаясь за хвост лошадиный. Таких мест удобных для перехода через Днепр вплавь или в брод Михаил Литвинец у Саницкого насчитывает до 10-ти, выше и ниже порогов; это: Кременчуг, Упск, Гербедеев-рог, Мастурин, Кочкос, Тавань, Бутан, Тягина и Очаков. Впрочем в позднейшие времена, кажется, Татары оставили некоторые из этих переходов, особенно выше порогов; потому, что Боплан в описании Украины считает таких переходов только 5-ть: Кучкосив, Носовку, Тавань, Бурганку и Очаков.
Переправившись через Днепр в том или другом месте, Татары собирались потом в общирной роще, которая по ныне называется Черным лесом, и в котором берут начало свое реки: Тясмин, омывающий берега Чигирина и Крыловаи Тысмен, который, соединившись с Ингулом, впадает в Буг. Из Черного лесу хищники устремлялись к р. Роси под Корсун, (*) где, переправившись в плавь, следовали берегом Роси до Белой-Церкви. Город этот, имевший укрепленный замок и значительную стражу казацкую, не был доступен для Татар. От Белой-Церкви они обращались к западу – к Тетереву, и переходили эту реку выше Чуднова; оттуда направляли свои набеги к р. Случи; перейдя ее на Бассарабском броду, подле Острополя, устремлялись через Полонное вглубь Волыни – к Заславлю и Луцку; навещали и Соколов и, пограбивши около Львова, возвращались назад с добычею. Этот разбойничий путь назывался в народе Черным шляхом, или Черною дорогою, Чернолесскою. Сарницкий в числе мест, касавшихся Черного шляху, полагает Киев, Канев и Черкасы; но это – потому, что эти варвары, прежде нежели устремляли свои набеги в среду коронных имений, не опускали случая грабить окружные места, ближайшие к Черному лесу, – где был их первый притон, по переходе через р. Днепр.

(*) Впрочем не всегда татары в Корсуне переправлялись чрез р. Рось; переходили ее в Белой-Церкви, следуя в таком случае правым берегом Роси; ибо в грамоте Сигизмунда III – Белоцерков. мещанам – 1620 г. – говорится: «взвыж (по р. Роси) по одной сторони, на которой мисто сыдыть, то есть по самый шлях татарский, где татаре Рось переходят.»
Прикріплення: 2744006.jpg(63Kb)


Санкт-Петербург
 
l_sergiy_mДата: Субота, 25.02.2017, 18:18 | Повідомлення # 65
Лейтенант
Група: VIP-користувач
Повідомлень: 68
« 2 »
Країна: Україна
Статус: :-(
Ставищенський район має багату археологічну спадщину, зокрема, на його території виявлено численні кургани, споруджені від часів мідної доби і до раннього середньовіччя. З них більш-менш цілісному стані на сьогодні збереглося лише чотири: курган "Царева могила" на околиці с. Василихи (курган було розкопано 1845 року, в ньому не було виявлено скелетів, тільки залишки спалення), три кургани на східній околиці поблизу с. Красилівка (розкопані). На карті РСЧА М-36 (В) 1941 р. позначено на місцевості 109 курганів, тоді як на карті Генерального Штабу 1989 р. кількість позначених курганів зменшилася до 38. Причиною зникнення курганів як орієнтирів на місцевості стало їх поступове розорювання. Але, не зважаючи на це, на полях залишилися сліди від курганів, які добре видно на супутникових знімках:


За даними  супутникової зйомки крім курганів, позначених на історичних картах було знайдено додатково 73  кургани. Таким чином, загальна кількість курганів розташованих на території Ставищенського району, може становити 220.

Кургани району - загальний супутниковий знімок, північна половина району, південна половина району. Червоним кольором позначено кургани, що збереглись до сьогодні, жовтим - кургани позначені на карті РСЧА М-36 (В) 1941 року, помаранчевим - позначені на карті Генерального Штабу 1989 року, білим - кургани, які не позначені на картах, але їх видно на супутникових знімках. Зеленим кольором позначено "могилки" на пд.-сх. від с. Сніжки (за місцевою легендою, поховання гайдамаків) - збереглися, але зменшились у висоті до 0,5 м. Синім кольором позначено курган у с. Гостра Могила - досліджений археологами. Літерою "Р" позначено кургани, про які є дані щодо їх розкопок і дослідження.


Сніжки - Київ

Повідомлення відредагував l_sergiy_m - Субота, 25.02.2017, 20:59
 
RuslanKoloДата: Неділя, 12.03.2017, 18:19 | Повідомлення # 66
Сержант
Група: VIP-користувач
Повідомлень: 10
« 1 »
Країна: Україна
Статус: :-(
Планування міста Ставище у 17ст. надзвичайно схоже на планування сучасного йому міста Острог.



Повідомлення відредагував RuslanKolo - Неділя, 12.03.2017, 18:30
 
ViktorДата: Неділя, 12.03.2017, 23:57 | Повідомлення # 67
Генерал-майор
Група: Модератор
Повідомлень: 1530
« 10 »
Країна: Російська Федерація
Статус: :-(
l_sergiy_m
Цитата RuslanKolo ()
Планування міста Ставище у 17ст. надзвичайно схоже на планування сучасного йому міста Острог.


Это достаточно стандартное планирование крепостей 17 начала 18 века. Сначала крепостная стена (чаще частокол) обносила город. Потом город разрастался, всё население в городе не помещалось, и к первоначальному городу достраивался второй город, который также обносился крепостной стеной.

Вот, например план Харьковской крепости.

Прикріплення: 3240277.jpg(195Kb)


Санкт-Петербург
 
Форум » Історія селища Ставище » Історичні факти » Теории, предположения и легенды (То, чего нет в истории, но можно предположить, что было.)
Сторінка 5 з 5«12345
Пошук: