Люди, история, времена - Сторінка 9 - Форум
Понеділок, 05.12.2016, 18:35
Нове на сайті Головна Реєстрація Вхід
Вітаю Вас, Гість · RSS
Оновити Нові повідомлення · Особисті повідомлення Особисті повідомлення() · Відомості про учасників форумуУчасники · Читаємо правила форумуПравила форуму · Знайти на форуміПошук · Підписатися на отримання новинRSS · Тільки для VIP-користувачівПриватний форум ]
Сторінка 9 з 15«1278910111415»
Модератор форуму: Viktor, Оксана 
Форум » Історія селища Ставище » Історичні факти » Люди, история, времена (Известные имена)
Люди, история, времена
ViktorДата: Четвер, 04.09.2008, 13:11 | Повідомлення # 1
Генерал-майор
Група: Модератор
Повідомлень: 1464
« 10 »
Країна: Російська Федерація
Статус: :-(
Исторические факты об известных людях, которые родились, жили, были проездом в Ставищенском районе или внесли свою лепту в развитие и благополучие района.

Санкт-Петербург
 
ViktorДата: П`ятниця, 29.03.2013, 13:11 | Повідомлення # 121
Генерал-майор
Група: Модератор
Повідомлень: 1464
« 10 »
Країна: Російська Федерація
Статус: :-(
Микола Миколайович Біденко – український поет-перекладач з польської, чеської мов.



Народився 22 травня 1951 р. в с. Гейсиха Ставищанського району Київської області.
Закінчив факультет журналістики Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка. Інвалід. Автор поетичних книжкок «Важкий метал», «Скелет блискавки», «Мисліте», «Усвідомлена необхідність», «Ліки зі смерті», багатьох публікацій в періодиці. Лауреат премії імені Василя Симоненка.

Источник: http://www.calvaria.org/


Санкт-Петербург
 
ViktorДата: Понеділок, 01.04.2013, 11:28 | Повідомлення # 122
Генерал-майор
Група: Модератор
Повідомлень: 1464
« 10 »
Країна: Російська Федерація
Статус: :-(
Рацюк Василь Миколайович



Народився 27 листопада 1959 року в селі Полковниче Ставищенського району Київської області. Навчався в Полковницькій школі. Після закінчення школи, поступив в Білоцерківський сільськогосподарський інститут на ветеринарний факультет, який закінчив в липні 1984 року, отримавши кваліфікацію ветеринарний лікар.

З 1984 року працював ветеринарним лікарем Ставищенського міжгосподарського підприємства по виробництву свинини , ветеринарний лікар забійного цеху птахофабрики “Ставищенська”. З 1989 по 1992 р.р. працював головою колгоспу “Перемога” с. Полковниче Ставищенського району. А також працював на посадах директора МП “Контактон”, ТОВ “Ореол”, заступником голови правління по торгівлі Ставищенської райспоживспілки, а також головою фермерського господарства “Сівач”.

12.03.2005 - 17.04.2010 - голова Ставищенської райдержадміністрації Київської області. Призначений Розпорядженням Президента України від 12.03.2005 р. № 569/2005-рп. Звільнений Розпорядженням Президента України від 17.04.2010 р. № 333/2010-рп у зв'язку із закінченням строку повноважень Президента України.

Источник: http://da-ta.com.ua/


Санкт-Петербург
 
ViktorДата: Вівторок, 02.04.2013, 12:07 | Повідомлення # 123
Генерал-майор
Група: Модератор
Повідомлень: 1464
« 10 »
Країна: Російська Федерація
Статус: :-(
Жертвы большевизма

Эмиграционная, особенно еврейская, волна с каждым днем принимает все большие размеры.
О ее величине говорят следующие факты: в местечках Машков, Тетерев, Пятигоры, Ставище, Володарка, в каждом из которых жило до 20 000 евреев, теперь не найдете ни единой еврейской семьи.
Объясняется это тем, что после запрещения свободной торговли большинство еврейского населения местечек очутилось в критическом положении.
Некоторые, несмотря на запрещение торговли, пытались обойти эти декреты. В ответ на это начались массовые аресты, пытки и расстрелы.
Создались такие условия, при которых у каждого из бывших торговцев было два выбора: или эмигрировать, или умереть от голода. Большинство эмигрировало или пошло к повстанцам.

Газета «Время» (Берлин), за июнь 1921 года

Интересно, где они нашли 20 000 евреев в Ставище в начале 20 века? Их было в пять раз меньше.


Санкт-Петербург
 
ViktorДата: П`ятниця, 19.04.2013, 22:49 | Повідомлення # 124
Генерал-майор
Група: Модератор
Повідомлень: 1464
« 10 »
Країна: Російська Федерація
Статус: :-(
Статья в газете «New York Times», о поездке Марты Лир в 1994 году в Ставище, для того чтоб увидеть места, где жили её предки-евреи, вынужденные покинуть Ставище после погромов 1917-1920 годов.
Cтатья называется - The Roots People.
By Martha Lear.
Published:July 31, 1994.

Текст статьи: http://www.nytimes.com/1994/07/31/magazine/the-roots-people.html


Санкт-Петербург
 
ViktorДата: П`ятниця, 03.05.2013, 22:29 | Повідомлення # 125
Генерал-майор
Група: Модератор
Повідомлень: 1464
« 10 »
Країна: Російська Федерація
Статус: :-(


Наполеон Орда родился в 1807 году в деревне Вороцевичи Пинского уезда Минской губернии (ныне Ивановский район Брестской области), в семье инженера-фортификатора Михаила Орды. В 1823 году он успешно окончил Свислочскую гимназию и поступил на физико-математический факультет Виленского университета. Во время учебы Наполеон Орда стал членом тайного студенческого общества "Зоряне", за участие в котором был в 1827 году исключен с четвертого курса и арестован. После 15-месячного тюремного заключения молодой человек вернулся в Вороцевичи, где находился под надзором полиции.
В 1830-1831 годах он принял активное участие в восстании, вспыхнувшем на территории Польши - стал стрелком четвертого полка конной гвардии Литовского корпуса в Королевстве Польском и даже получил чин капитана повстанческой армии. После подавления восстания в 1831 году Наполеон Орда, опасаясь репрессий, был вынужден выехать за границу.
В 1856 году после объявления российским императором Александром ІІ амнистии эмигрантам Наполеон Орда, которому в то время было 49 лет, оставил семью, обеспеченную жизнь и успешную карьеру в Париже и вернулся на родину.
В свободное время Наполеон Орда много путешествовал по Беларуси, Литве, Польше, Украине. В поездках он делал зарисовки архитектурных и исторических памятников, городов и местечек, мест, связанных с жизнью и деятельностью известных людей. Свои рисунки художник выполнял карандашом, затем дополнял карандашный рисунок акварелью, гуашью и сепией. Именно эта техника рисования, которой Орда досконально владел, позволяла оперативно и наиболее точно отображать архитектурный пейзаж в условиях путешествия. Художник выбрал для себя также один формат бумаги - лист длинной около 30 см, наклеенный на планшетку.
Всего художественное наследие Наполеона Орды включает в себя более 1150 акварелей и графических работ. Свои рисунки Наполеон Орда систематизировал и разложил по папкам, в которых собраны произведения за 1840-1880 годы.
Произведения Наполеона Орды, отличающиеся строгой документальностью, являются ценнейшим источником для историков архитектуры и реставраторов, так как большинство запечатленных им объектов уже не существует, или их внешний вид претерпел значительные изменения.
Умер Наполеон Орда 26 апреля 1883 года в Варшаве. Согласно завещанию, его похоронили в Янове (теперь Иваново Брестской области) в фамильном склепе.

Наполеон Орда. Кривец (губерния Киевская). Дворец, построенный Казимиром Подгорским



Наполеон Орда. Богатырка (губерния Киевская). Место рождения Богдана Залеского. (1875)



Санкт-Петербург
 
ViktorДата: П`ятниця, 03.05.2013, 22:43 | Повідомлення # 126
Генерал-майор
Група: Модератор
Повідомлень: 1464
« 10 »
Країна: Російська Федерація
Статус: :-(
Кривец, … Принадлежит с селом Богатыркою Казимиру Балтазаровичу Подгорскому, коего прадед купил Кривец с Богатыркою от Залевского, при распродаже имений князей Вишневецких.1

Портрет Казимира Подгорского (1858г.). Возможно написан в Кривце.



Подгорские. Указом сената № 3355 от 31 мая 1836 Род внесен во 6-ую часть дворянской родословной книги Киевской губернии:
Константин с сыновьями: Иваном-Александром-Сигизмундом, Евгением-Иваном и Октавианом-Иваном-Удальриком, Иван с сыновьями: Ипполитом, Цезарием-Викентием, Виктором-Стефаном и Александром-Рафаилом и Леонард, сыновья Удальрика, Леопольд и Феликс-Николай-Дионизий, сыновья Викентия, вместе внуки Николая, Иван, Николай, Анастасий, Бальтазар с сыном Казимиром-Иваном-Станиславом, Августин, Игнатий, Едмунд и Генрих сыновья Ивана-Непомуцена, внуки Бальтазара, все же от Константина Удальрикова правнуки Михаила, праправнуки Константина Александрова и Александр сын Бальтазара внук Михаила Константинова.2

1. Похилевич «Сказания о местностях Киевской губернии», Киев, 1864
2 Список Дворян Киевской губернии, Киев, 1906


Санкт-Петербург
 
ViktorДата: Середа, 08.05.2013, 11:24 | Повідомлення # 127
Генерал-майор
Група: Модератор
Повідомлень: 1464
« 10 »
Країна: Російська Федерація
Статус: :-(
Андрей Подгорский (1905-1945)

Родился 13 июля 1905 года в Ставищах Таращанского уезда Киевской губернии.
Uczył się w Korpusie Kadetów Nr 1 we Lwowie, gdzie w 1924 otrzymał świadectwo dojrzałości. W latach 1924-1926 w Oficerskiej Szkole Podchorążych Artylerii w Toruniu. Promowany na stopień ppor. sł. st. art. 15 VIII 1926 z przydziałem do 2 pac w Chełmie na stanowisko d-cy plutonu. Do stopnia por. awansowany 15 VIII 1928. W 1929 przeniesiony z 2 pac do 2 Dywizjonu Pociągów Pancernych w Niepołomicach. Jednocześnie przeniesiony z Korpusu Oficerów Artylerii do Korpusu Oficerów Broni Pancernej. Do stopnia kpt. awansowany 19 III 1937. w latach 1937-1939 był d-cą kompanii drezyn pancernych. W kampanii wrześniowej 10939 bierze udział na stanowisku d-cy pociągu pancernego nr 55., który prowadził od Częstochowy przez Warszawę, Siedlce na Brześć, potem do Kowla i Lwowa. Pociąg wspierał działania oddziałów polskich. We Lwowie ostrzeliwał przez kilka dni Wysoki Zamek zajęty przez Niemców. Po uszkodzeniu przez Niemców parowozu wysadził skład pociągu w powietrze. Unika niewoli i przedostaje się po zakończeniu kampanii wrześniowej 1939 do Warszawy, gdzie podejmuje działalność konspiracyjną w ZWZ/AK. Bliższy przydział nieznany.
Aresztowany prze Niemców 10 III 1943 uwięziony na Pawiaku, skąd został wywieziony 13 V 1943 do KL Oświęcim. Obóz przeżył, ale z otwartą gruźlicą. Zmarł w 1945 w Busku, gdzie został pochowany na miejscowym cmentarzu.

Источники: Dz. Pers. Nr 32 z 15 VIII 1926; Dz. Pers. Nr 20 z 23 XII 1929; J. Łukasiak. Szkoła Podchorążych Artylerii w Toruniu 1923-1939. Pruszków 2000; Roczniki oficerskie 1928,1932;R. Rybka – K. Stepan. Rocznik oficerski 1939. Kraków 2006; Księga Pamięci Kadetów II RP. W-wa 2001


Санкт-Петербург
 
ViktorДата: Четвер, 09.05.2013, 15:18 | Повідомлення # 128
Генерал-майор
Група: Модератор
Повідомлень: 1464
« 10 »
Країна: Російська Федерація
Статус: :-(
Цитата (Viktor)
Так что можно предположить, что в Ставище он был в середине мая 1787 года.


Путешествие короля Станислава Августа до Канева





Санкт-Петербург
 
ViktorДата: Четвер, 09.05.2013, 16:05 | Повідомлення # 129
Генерал-майор
Група: Модератор
Повідомлень: 1464
« 10 »
Країна: Російська Федерація
Статус: :-(
Пани В. Р. в Ставищах. Жеребьевка 2 Января, самый крупный выигрыш в 50 000 крон. Пока не востребован.



Санкт-Петербург
 
ViktorДата: П`ятниця, 10.05.2013, 10:50 | Повідомлення # 130
Генерал-майор
Група: Модератор
Повідомлень: 1464
« 10 »
Країна: Російська Федерація
Статус: :-(
Антонио Феликс Микульский (родился 6 января 1872 года в Ставищах, умер 14 апреля 1925 года в Вильнюсе, Литва) - польский психолог и психиатр, профессор психиатрии в Университете Вильнюса.



По окончании II Государственной гимназии в Киеве (с отличием), он изучал математику в Киевском университете. После двух лет, сменил направление исследования на медицину, окончив в 1899 году. Затем он работал в психоневрологической клинике Ивана Сикорского. С 1902 по 1905 врач колонии медицинских лагерей для душевнобольных в Одинковке под Екатеринославлем (нынче микрорайон Днепропетровска). В году 1906/1907 он продолжил учебу в мюнхенской психиатрической клинике Эмиля Крепелина. С 1913 года директор Больницы Кочановка недалеко от города Лодзь. В 1923 году назначен на кафедру психиатрии Университета Стефана Батория в Вильнюсе. Умер в 1925 году, похоронен на Кладбище Росса.

Источник: http://www.kokos.hostowo.eu/chapter/Antoni_Feliks_Mikulski


Санкт-Петербург
 
ViktorДата: Субота, 11.05.2013, 10:49 | Повідомлення # 131
Генерал-майор
Група: Модератор
Повідомлень: 1464
« 10 »
Країна: Російська Федерація
Статус: :-(


Антон Андржеиовский, отличный ботаник, профессор, автор научных журналов и беллетристики, бывший член Общества Друзей Науки в Варшаве и Исследователей Природы в Москве, 10 декабря прошедшего года ушёл в вечность в местечке Ставищах Киевской губернии Таращанского уезда.
Urodzony w r. 1784 w dzisiejszej gub. Wołyńskiéj, kształciłsię w Krzemieńcu, a następnie był w tameczném liceum adjunktem zoologii i botaniki; po zamknięciu liceum wołyńskiego, przeniesiony był na tęż samą posadę do uniwersytetu kijowskiego, a od r. 1839 pełnił obowiązki profesora nauk przyrodzonych w liceum nieźyńskiém. Po otrzymaniu omerytury, całkiem się życiu prywatnemu, naukom i literaturze puświęcił. Z rzeczy polskich przyrodniczych mamy jego: Naulcę wyrazów botanicznych dla łatwości determinowania roślin (Krzemieniec 1826); Rys botaniczny krain zwiedzanych w podróżach pomiędzy Bohem a Dniestrem od Zbrucza aż do morza Czarnego (Wilno, 1823); oraz kilka obszerniejszych artykułów, w pismach czasowych zamieszczanych. Z prac pisanych po francuzku wydał: Czacktja, genre déłermtné, opis rośliny Naczyniec, z któréj osobny rodzaj utworzył i nazwał imieniem Czackiego; prócz tego wiele rozpraw pisanych po francuzku w przedmiocie nauk przyrodzonych, zamieszczał w Rocznikach Badaczów Natury w Moskwie. W języku łacińskim zostawił w rękopiśmie: Uwagi nad Horą i fauną kijowską, przeznaczone do dzieła sławnego botanika De Candolla. Ten ostatni, na dowód uznania zasług naukowych i przyjaźni osobistej Andrzejowskiego, jeden z rodzajów roślin Krzyżowych w swym nowym układzie nazwał jego imieniem, Andrzejowskiją. W ostatnich latach, sędziwy starzec nie mogąc się już oddawać pracom przyrodniczym, zagłębił się w księgach historycznych i rozpamiętywaniu własnych wspomnień. Owocem tego zwrotu były Ramoty starego Detiuka (po małorusku kawalera, gdyż wiek przepędził w bezżeństwie); praca tó osnową, żywością pamięci, wyobraźni i pięknoćcią słowa uderzająca w tak sędziwym już wieku. Pierwsza serya tych Ramot, zawierająca własne wspomnienia autora z początkowych lat bieżącego stulecia, była cząstkowo drukowana w Tece Wileńskiej, a następnie całkowicie wyszła w osobném wydaniu w 4-ch tomach (Wilno, 1860). Serya druga w 2-ch tomach zawiera dwie powieści historyczne z XII wieku p. t. Synowie Władysława Hermana i Dobiesław (Kraków, 1866). Ostatnią tę pracę przypisał dziedziczce Slawiszcz Annie hr. Brantckiéj, pod któréj „dobroczynną strzechą (jak powiada) sierota prace swoje wykonał," a obecnie złożył do grobu osiwiałą i skołataną głowę. Nie wątpimy, że po ś. p. Andrzęjowskim musiały pozostać rękopisma, a może i szacowne pamiętniki; człowiek, który całe życie w pracy pieustannéj przepędził, nie mógł próżnując zmierzać do grobu. Na dziedziczących po nim puściznę spada obowiązek poznajomienia z nią publiczności.

Источник: Gazeta Warszawska. 1869, № 27


Санкт-Петербург
 
ViktorДата: Неділя, 12.05.2013, 10:55 | Повідомлення # 132
Генерал-майор
Група: Модератор
Повідомлень: 1464
« 10 »
Країна: Російська Федерація
Статус: :-(


Осуществляются продажи лошадей

Отмечено в году текущем 1893 на день 29 и 30 сентября (11 и 12 октября нового стиля). Выставлено на продажу около 100 лошадей различных пород и возрастов, соответствующих до разведения, под седло и до упряжи. Эти лошади из стад Графов Браницких и г-на А. Раковского. Далее информацию обеспечивают Центральный офис графини Марии Браницкой в Белойцеркви (st. dr. żel.. Фастовский) и W-ny А. Закржевский в Ставищах, губ. Киевской, почта и телеграф на месте.



Источник: Gazeta Warszawska. 1893, № 256



В Янишевском стаде

В связи с сокращением стада продаются кони взрослые и молодые трёхлетние и двухлетние обоих полов арабские и полукровки. Подробности у управляющего складом А. Закржевского. Ставище Таращанское губ. Киевская.

Источник: газета Kurjer Litewski, 1907, № 75



Промышленные и сельскохозяйственные выставки.

Серебряные медали получили:
Aleksander hr. Skarbek z Wierzchlasu w Wieluńskiém za klacz anglo-arabską „Zuzula;" książę Mcheidze z Nieświeża za ogiera „Pazia;" Ludwik hr. Krasiński za ogiera „Tęgiego," suffolka, i drugi srebrny za ogiera „Nortona," roadstera; p. Stanisław Ludwik Trębicki z Kurowic, pod Sterdynią w Siedleckićm, za ogiera normandzko-styryjskiego „Ardahana" (medal od Towarzystwa Wolno-Ekonomicznego w Petersburgu za najlepszego konia roboczego), i drugi srebrny za tćjżo rassy ogiera „Adena;" p. Konrad Wodziński z Warszawy za wszechstronny wzorowy porządek stajenny; p. Ludwik Grabowski z Sernik za ogiera pół-krwi angielskiego „Barabasza," Владислав гр. Браницкий за кобылу английскую «Carównę».

Источник: Gazeta Warszawska. 1885, № 130


Санкт-Петербург
 
ViktorДата: Понеділок, 13.05.2013, 11:22 | Повідомлення # 133
Генерал-майор
Група: Модератор
Повідомлень: 1464
« 10 »
Країна: Російська Федерація
Статус: :-(
Выезд из Кракова и пребывание в Ставищах



Wyjazd z Krakowa i Pobyt w Stawiszczach.

Po wyjeździe z Krakowa życie Ludwika Janowskiego potoczyło się w zgoła nieoczekiwanym kierunku. Przedewszystkienl zapragnął po bardzo pracowitym roku akademickim wytchnqć w gronie rodzinnem w Stawiszczach, skqd pod datq 10 sierpnia 1913 r. pisze: "Bawi w tych stronach u moich znajomych Felix Jasieński (Mangha), którego nieco znałem w Krakowie. Obecnie widuję się z nim bardzo często, poznałem go bardzo dobrze i wiele doznaję przyjemności w jego towarzystwie. Jest to wysoce kulturalny i wysoce ideowy człowiek. Do innych mych znajomych przybył Tadeusz Miciński, którego wcale nie znałem. Ceniłem go nadzwyczaj nie jako poetę za pierwsze jego utwory (W mroku gwiazd. Do źródeł duszy polskiej). Jako człowiek niezmiernie mi się podobał - pełen prostoty, serdeczności i szczerego zapału. Pisze on powieść, gdzie i Ukraina ma być reprezentowana i bada przeto terytorjum i przyrodę. Przyjeżdżał tu i do mnie. Miłe wyniosłem wrażenie. Przykro mi tylko, że tak zboczył ze swej drogi w ostatnich utworach i w chaotycznych halucynacjach marnuje swój ogromny talent".
Całe wakacje letnie spędził w Stawiszczach. Wakacje te nie tylko nie poprawiły jego zdrowia, ale przeciwnie zaszkodziły mu i przyczyniły się znacznie do dalszego f ozwoju choroby serca, która dawała mu się we znaki dobrze już w Krakowie. Niezwykle żywy, ruchliwy, lubiqcy się bawić, nigdy na siebie nie uważał i nie umiał się szanować. Na nic nie zdały się przestrogi i prośby najbliższych; nieustanna troskliwość o zdrowie, unikanie wszystkiego, co mogłoby mu zaszkodzić, były to rzeczy zupełnie sprzeczne z jego żywym temperamentem, i niepodobna było nagiqć go do tego. To też i w czasie tych wakacyj razem z Micińskim i Jasieńskim odbywał liczne wycieczki, używał sportów i kqpieli rzecznych, a nadto w Lubczy, w domu pisarki Janiny Przecławskiej; oddawał się rozrywkom towarzyskiego życia i rozlicznym zabawom. Wszystkiem tern mocno sobie zaszkodził. Przeszedł wówczas zapalenie osierdzia. Schorowany udał się do Kijowa, aby poddać się tam leczeniu, a zarazem zabrać się do badań naukowych. W Kijowie żył blisko z zastępcami profesorów Witoldem Klingerem i Henrykiem Jakubanisem, z którym razem mieszkał. O swojem życiu wStawiszczach podczas wakacyj i w Kijowie dość szczegółowo rozpisuje się w liście z Kijowa z dnia 29 grudnia 1913 roku: "Na wakacje (sic) jeździłem konno, wiosłowałem, kilka razy tańczyłem, czyniłem dalekie wycieczki - i w rezultacie zapadłem na serce i to tak uporczywie, że dwa miesiqce bez przerwy cierpiałem. Obecnie jest mi daleko. lepiej, ale lekarze nie tylko zabronili mi wszystkiego, lecz nawet dłuższego chodzenia, absolutnie nie mogę np. iść na wyższe piętra - możecie więc sobię wyobrazić, jak to mię skuwa w mieście, gdzie mam studja, które do pięter się nie stosujq. Ponieważ prof. Strażesko (specjalista od serca) nie d wuznacznie mi wyjaśnił, że stan mój jest bardzo poważny, zachowuję przepisy. jeszcze w Kijowie można to robić doskonale, atoli nie wiem, co to będzie w Petersburgu. Za parę dni na święta jadę do rodziny, na wieś, a wnet po Nowym Roku do stolicy północnej. Do zajęć przystqpiłem bardzo późno, następnie Kijów nie jest tak zasobny, zrobiłem więc nader mało. Ciqgle się z tej racji zagryzałem, co pogorszało stan mego serca. Mam nadzieję, że nad Newq powetuję powstałe bez mej winy straty, intensywnościq pracy. Wyznam Wam otwarcie: bardzo mi tęskno do Krakowa - czegoś nie chciałem tego stypendjum, jakoś przesqdnie się bałem. W Krakowie tak się spokojnie pracuje - ciqgle o nim myślę i wielce będę zadowolony, kiedy do niego powrócę. Ale czy powrócę'? Z tokiem zdrowiem niepodobna układać planów. Urlop dano mi na cały rok, więc naturalnie będę to wyzyskiwać. Więc jeżeli żyć będę, dopiero w październiku 1914 się zjawię w Krakowie. Żyję tu w kółku Klingera. Nie zaniedbuję naturalnie stosunków i z Rosjanami: dlo mnie to niezbędne, a nawet biorqc ogólnie, psychologja tej czeredy ciekawa. Klingera większością wybrano na aktualnego, mniejszość zaś wyprawiła protest do Ministra, pełen fałszu, potwarczych niegodziwości: czego tam niema, Klinger wedle tej tłuszczy skupia w sobie fanatyzm wszechpolaka, agitatorskq naturę bojowca, pogardę dla Rosji etc. Klingerowi proponuj q we Lwowie, ale niechciałby tracić placówki w Kijowie... jest tu drugi Polak jakubanis, również zastępca profesora (historji filozofji), młody człowiek wielkich zdolności, nadzwyczajnego daru wymowy, bardzo szlachetny i sympatyczny..."

Источник: Ludwik Janowski «W promieniach Wilna i Krzemienca», Wilno, 1923


Санкт-Петербург
 
ViktorДата: Середа, 15.05.2013, 08:52 | Повідомлення # 134
Генерал-майор
Група: Модератор
Повідомлень: 1464
« 10 »
Країна: Російська Федерація
Статус: :-(


Книжный магазин

Прзугодзки Джулиан.
Пособие по бухгалтерскому учету в хозяйствах практикующих на некоторых землях губ. Киевской. и Каменец-Подольской, а в частности в землях Ставище.



Источник: Gazeta Warszawska. 1876, № 3


Санкт-Петербург
 
ViktorДата: Середа, 19.06.2013, 09:42 | Повідомлення # 135
Генерал-майор
Група: Модератор
Повідомлень: 1464
« 10 »
Країна: Російська Федерація
Статус: :-(


Платон Городецкий (в миру Николай Иванович) — митрополит Киевский и Галицкий.
Родился 2 мая 1803 года в посаде Погорелое Городище Ржевского уезда Тверской губернии в семье священника.
Получил образование в Санкт-Петербургской духовной академии. 17 мая 1830 года пострижен в монашество. С 27 июня 1849 года по 15 апреля 1856 года управлял Псковской епархией. С конца 1860 года — присутствующий в Святейшем Синоде (почти в течение четырех лет). В 1876 году избран почетным членом Санкт-Петербургской духовной академии. С 4 февраля 1882 года — митрополит Киевский и Галицкий, член Святейшего Синода и священноархимандрит Киево-Печерской Успенской лавры.
Скончался 1 октября 1891 года в Киеве.
_____________________________________________________________________________________________________________________________

Доброчинна діяльність Київського Митрополита Платона Городецького щодо покращення становища православних церков та монастирів

Переслідуючи мету за допомогою особистого спілкування з паствою пояснити важливість спорудження храмів і привернути останню до посильних внесків на впорядкування церков, митрополит Платон під час своєї подорожі по єпархії часто промовляв відповідні повчання. Так, наприклад, під час відвідин містечка Таращі 18 червня 1883 р. він після літургії звернувся до народу з повчанням, темою якого був собор, що будується …
19 серпня, під час своїх відвідин селища Ставищ, митрополит Платон звернувся до прихожан з промовою, в якій говорив про обов'язок їх "піклуватися про благочестя святого храму свого, що дуже легко і скоро можна досягти, якщо утримуватися від зайвих витрат на шкідливий напій – вино, якщо менше витрачати грошей на розкішні наряди і взагалі на предмети зайві і непотрібні в житті".

Источник: Вісник ЛНУ імені Тараса Шевченка № 20 (183), 2009


Санкт-Петербург
 
Форум » Історія селища Ставище » Історичні факти » Люди, история, времена (Известные имена)
Сторінка 9 з 15«1278910111415»
Пошук: